зоб - Збільшення в обсязі щитовидної залози, викликане різними причинами.
ендемічний зоб зазвичай спостерігається у великої кількості людей, що живуть в одній місцевості, що зазнають через особливості ґрунту і води нестача йоду і солі.
У рослинній їжі деяких регіонів міститься мізерно мала кількість йоду (тих місцевостей, які віддалені від моря), відповідно, з їжею людина отримує недостатню його кількість. Ендемічним зоб вважається тоді, коли діагноз «зоб» або збільшення щитовидної залози 1й і вище ступенів ставиться 5% дітей і 30% дорослих.
Серед країн СНД такими регіонами є республіки Закавказзя, Середньої Азії, Середнє Поволжя, регіони Сибіру, Уралу, Білорусь, окремі райони України. Норма споживання йоду на добу у дорослої людини становить від 100 до 200 мікрограмів. При споживанні йоду нижче цієї кількості, починається компенсаторне збільшення щитовидної залози, тобто розвивається ендемічний зоб. Захворювання розвивається не у всіх жителів регіону, в складі води якого можна знайти дефіцит йоду.
Крім нестачі йоду для розвитку зоба необхідні і інші причинні фактори: нестача в їжі білка, вітамінів, а так само різних мікроелементів (цинк, молібден, мідь, кобальт, селен). При наявності надлишкової кількості кальцію, марганцю і фтору в їжі порушується засвоєння йоду організмом. Засвоєння йоду щитовидною залозою ускладнюється при вживанні в їжу так званих струмогенних продуктів, які викликають компенсаторне збільшення залози, тим самим провокують розвиток зоба. До струмогенних продуктам і хімічних речовин (наприклад, лікарських препаратів) відносяться ті, які містять тиоурацил, тіоціонат, похідні анальгіну, тіомочевину, перхлорат, поліфеноли. До продуктів харчування, здатним викликати зоб, зараховують ріпу, редьку, капусту, сою, морква, манго, редис, персики, арахіс.
Певні струмогенних речовини виникають у воді і їжі в антисанітарних умовах.
При розвитку хвороби має значення спадковий фактор. Рідко зустрічається таке явище як кретинізм, тобто крайній прояв зоба на тлі різкої недостатності щитовидної залози. Кретинізм це стан, що характеризується інтелектуальною недостатністю, затримкою фізичного розвитку, зростання, статевого розвитку. При недостатньому надходженні йоду в організм знижується робота щитовидної залози, тобто зменшується вироблення гормонів токсину і трийодтироніну. Відповідно до закону зворотного зв'язку, недолік зазначених гормонів провокує збільшення продукції тиреотропного гормону, що продукується гіпофізом. Тиреотропного гормону стимулює щитовидну залозу, тим самим провокуючи її компенсаторне збільшення.
Зоб за своєю формою буває дифузний (якщо щитовидна залоза збільшена рівномірно) і вузловий (коли збільшена лише частина залози).
Зоб поділяють на ступені відповідно до класифікації ВООЗ:
- 0 ступінь-відсутність зоба
- I ступінь - зоб відчувається при пальпації але не виявляється візуально
- II ступінь-зоб визначається візуально і при пальпації
Для визначення точних розмірів щитовидної залози пацієнтові призначають УЗД, яке також виявляє форму зоба.
Залежно від збереження функції щитовидної залози виділяють:
- еутиреоїдний зоб, тобто з нормальною функцією щитовидної залози
- гіпотиреоїдних зоб, тобто зі зниженою функцією щитовидної залози
У половини пацієнтів діагностується зоб з нормальною збереженою функцією щитовидної залози. У більшій частині залишилася половини пацієнтів функція залози знижена незначно, що визначається тільки при аналізі крові на гормони.
На ранніх стадіях захворювання при достатній функції щитовидної залози пацієнт може скаржитися на неприємні відчуття в області горла і шиї, такі як почуття тиску на шию, непереносимість одягу з тугими комірами, шарфів. При збільшенні щитовидної залози виникає почуття здавлення навколишніх органів, при положенні лежачи відчуття здавлення шиї переходить в почуття задухи, відчуття неможливості ковтання. При значних розмірах зоба може розвинутися порушення роботи серцево-судинної системи і до серцевої недостатності через здавлювання судин.
Діагностика ендемічного зобу.
Діагноз ендемічного зобу ставиться за ознаками збільшення щитовидної залози при пальпації пацієнтам, які живуть в місцевості, яка характеризується недоліками йоду у воді та їжі. Пацієнту призначається УЗД і сцинтиграфічної дослідження щитовидної залози, аналіз крові на дослідження гормонів щитовидної залози.
Лікування ендемічного зобу.
Метод і тактику лікування призначає лікар, спираючись на ступінь тяжкості захворювання. Тобто при незначних збільшеннях щитовидної залози, коли візуально патології не спостерігається (I ступінь зоба), призначають лікарський препарат, такий як йодид калію, а так само дієту, яка містить продукти, багаті йодом.
При зниженій функції щитовидної залози призначають гормональну терапію: аналоги тиреоїдних гормонів або комбінованих лікарських препаратів (левотироксин, тиреотом). Прийом таких препаратів ведеться паралельно контролю динаміки кількості гормонів в крові.
При вузловій формі зоба, коли вузли досить великих розмірів, швидкорослі і здавлюють навколишні органи і тканини, призначають хірургічне лікування. Після операції пацієнтові призначають гормональну терапію для профілактики рецидивів.
Профілактика ендемічного зобу.
Профілактика захворювання буває індивідуальна і масова.
Індивідуальна профілактика зазвичай призначається пацієнтам після операції на щитовидній залозі, особам, тимчасово проживають в районі, ендемічному по зобу, а так само особам, які працюють безпосередньо з струмогенних речовинами.
Масова профілактика зводиться до рекомендацій споживання йодованої солі в їжу, причому після приготування, тому що при високих температурах йод випаровується.
Загальною рекомендацією є споживання в їжу морської капусти, риби (морський), волоських горіхів, морепродуктів, хурми. Ці продукти багаті йодом.