Нав'язливі руху у дітей - досить поширене явище. Все люблячі батьки уважно стежать за розвитком свого малюка і переживають, коли дитина починає повторювати одні й ті ж рухи.
Що призводить до розвитку нав'язливих станів? Як розпізнати тики? Як лікувати недугу?
Причини нав'язливих станів у дітей
Існують різні види дитячих фобічних неврозів. Наприклад, у підлітків часто розвивається невроз очікування. Характеризується цей стан тривожністю і страхами перед невдачею. Такий стан може настати, навіть коли дитина робить цілком звичні дії.
Такий невроз зазвичай спостерігається в період очікування виходу до дошки або відповіді перед аудиторією.
Причина таких страхів в тому, що дитина боїться зробити помилку, не виконати завдання. Страхи не залежать від знання предмета на «5+». Невроз очікування часто проявляється спільно з іншими невротичними порушеннями, такими як:
Симптоми таких порушень означають нав'язливі руху у дітей. У дошкільнят і учнів молодших класів такі рухи прості, у старшокласників їх характер більш великий. Це може бути шмигання носом, покашлювання, хмикання, миготіння. Тікі розвиваються найчастіше на основі захисних рухів, на рефлекторному рівні.
Згодом початковий характер втрачається. Дитина починає повторювати рухи знову і знову і не може зупинити цей стан. Діти шкільного віку усвідомлюють нав'язливість рухів і всіляко намагаються їх замаскувати. Маленькі діти не здатні усвідомлювати нав'язливі стани. Тікі посилюються, коли дитина хвилюється, переживає, відчуває страх і тривогу. Якщо тики мають не неврологічне походження, а є симптомом соматичного захворювання, то вони можуть з часом слабшати або змінюватися.
Симптоматика розвитку захворювання
Гострий синдром нав'язливих рухів у дітей - це розлад, що характеризується розвитком самих різних рухів. У дітей зазвичай розвиваються такі руху:
- Скрегіт зубами.
- Смоктання пальця.
- Похитування головою.
- Нахил голови набік.
- Накручування волосся.
- Дрібні рухи пальцями.
Батькам треба знати, що тики не завжди можуть бути ознакою розлади психіки. Іноді вони можуть проходити самі в випадках, коли несильно виражені. Але якщо тики яскраво виражені і нав'язливі рухи повторюються все частіше, дуже важливо відвідати педіатра, який проведе огляд і призначить лікування.
Синдром нав'язливих рухів не діагностується за допомогою тестування або іншого прийому. Синдром нав'язливості може бути симптоматикою будь-якого іншого серйозного захворювання, наприклад:
- Обсесивно-компульсивного розладу.
- Тріхотілломаніі.
- Синдрому Туретта.
Симптоматика може розвиватися в різному віці як у абсолютно здорових хлопців, так і у малюків із затримкою розвитку.
Терапія синдрому нав'язливості
Ефективне лікування нав'язливих рухів у дитини проводиться різними методами, і вибір способу залежить від вираженості симптоматики та ступеня її прояви. Слабовираженний синдром може пройти і самостійно. Якщо ж синдром виражений сильно, то терапія буде тривалою.
Зазвичай синдром нав'язливих рухів лікують за допомогою медикаментів, лікування має відбуватися під наглядом лікаря. При яскраво вираженої нав'язливості розраховувати на швидке одужання не можна. Крім допомоги доктора, важливою є участь батьків. Треба розуміти, що манера виховання може впливати на позитивний хід лікування.
Важливо більше спілкуватися з малюком, навіть коли він ще не вміє говорити.
Крім того, важливо привчити дитину дотримуватися гігієни, режим дня, правильне харчування. Треба уникати перенапруження як в розумовому, так і в фізичному плані. Все це є найкращою профілактикою нав'язливих станів і неврозів.
Медикаменти та нетрадиційне лікування нав'язливих рухів
Після того як дитина обстежений у психотерапевта, доктор може призначити прийом наступних медикаментів:
- Необхідно взяти вівсяні зерна і заварити їх літром холодної води. Зварити на повільному вогні до напівготовності. Процідити. Додати ложечку меду. Давати пити дитині по склянці щодня.
- Вода з медом на ніч. Необхідно розвести ложку меду в склянці теплої води (не гарячою) і дати випити дитині перед сном.
- Танці. Можна щодня влаштовувати танцювальні хвилинки. Під веселу музику порухатися з дитиною. Гарна терапія для лікування синдрому.
- Ванни з ромашкою, чередою, морською сіллю, м'ятою, лавандою. Ванни допоможуть заспокоїтися.
- Казки на ніч.
Тільки за рекомендацією лікаря можна застосовувати рецепти народної медицини.