Йод - невід'ємний компонент тиреоїдних гормонів. Організм людини в нормі містить 20-30 мг йоду, велика частина цієї кількості знаходиться в щитовидній залозі.
Для того, щоб нормальна кількість йоду зберігалося, щоденне надходження йоду має становити близько 100-200 мкг.
У разі, коли звичайне харчування не забезпечує потрібну кількість йоду, розвиваються йододефіцитні захворювання, що є найпоширенішими з ендокринних захворювань. Понад мільярд людей у світі живуть в районах з дефіцитом йоду. До таких районів належать майже вся Україна, велика частина континентальної Європи, Центральна Африка і Південна Америка. Йодний дефіцит найбільш явно проявляється у вигляді дифузного еутиреоїдного (нетоксичного) зоба. Цим терміном називають дифузне збільшення щитовидної залози, при якому її функція не порушується. Зоб, викликаний дефіцитом йоду, називається також ендемічним зобом. Щитовидна залоза в стані дефіциту йоду збільшується для того, щоб забезпечити синтез необхідної кількості тиреоїдних гормонів при нестачі йоду, який є основним будівельним матеріалом для цих гормонів.
Також при йодному дефіциті у дорослої людини може розвинутися вузловий зоб, який спочатку не викликає дисфункцію щитовидної залози. Однак в тому випадку, якщо в організм на тлі йодного дефіциту різко надходить велика кількість йоду (це трапляється при прийомі деяких препаратів, що містять йод), може розвинутися йод-індукований (тобто викликаний йодом) тиреотоксикоз. Крім цього, клітини щитовидної залози звільняються від впливу тиреотропного гормонів, відповідно, формується функціональна автономія залози, що провокує розвиток тиреотоксикозу. Автономні вузли в щитовидній залозі і тиреотоксикоз, викликаний йодом, найбільш часто зустрічаються у людей похилого віку.
Якщо дефіцит йоду досягає великій мірі, може проявитися гіпотиреоз, викликаний зниженим рівнем тиреоїдних гормонів в організмі. Йодний дефіцит найбільш небезпечний при вагітності, потреба в йоді відчуває щитовидна залоза як матері, так і дитини. Нестача йоду може призвести до викидня, розвитку вродженої аномалії плода, гіпотиреозу у немовляти, а також розумової відсталості дитини.
Як визначається дефіцит йоду
Розмір щитовидної залози визначають за допомогою клінічних та інструментальних методів. Лікар може визначити розмір щитовидної залози за допомогою пальпації, розмір часток щитовидної залози при цьому не повинен перевищувати фалангу великого пальця руки пацієнта. Однак самий інформативний метод дослідження розмірів щитовидної залози - ультразвукове дослідження. УЗД дає можливість точно визначити розмір щитовидної залози.
Нормальний обсяг жіночої щитовидної залози не перевищує 18 мл, чоловічий - 25 мл. Аналіз крові на рівень гормонів Т4 і ТТГ призначається в тому випадку, якщо є підозра на зміну функції щитовидної залози, а не тільки збільшення її розміру. Діагноз в такому випадку ставиться на підставі комплексного обстеження - як УЗД, так і аналізу крові на гормони. Якщо відхилення від норми будуть виявлені, лікар призначає подальше обстеження і лікування.
Як уникнути йодного дефіциту
Вище зазначалося, що Україна, як більшість країн Європи - регіон дефіциту йоду. Фахівці розрахували, що середнє споживання йоду в Укаїни - від 40 до 80 мкг на добу, це більш, ніж в два рази менше щоденної норми. Таке низьке споживання йоду - неабияка загроза здоров'ю. У понад 100 мільйонів жителів Укаїни можливий розвиток йододефіцитних станів. Для їх запобігання необхідно проведення масових, групових та індивідуальні профілактичних заходів. Найефективніший спосіб профілактики - масова профілактика. Для її проведення солі йоду додаються в продукти харчування, такі як сіль, хліб, це збільшує масову частку йоду, що потрапляє в організм людини. Найбільш популярний і доступний продукт для профілактики дефіциту йоду - йодована сіль, яка використовується для приготування їжі. Ціна йодованої солі практично дорівнює ціні солі без добавок йоду, цим також пояснюється висока популярність цього продукту.
Групова йодна профілактика являє собою прийом йодовмісних препаратів (зокрема, йодид калію - -Йодід-100, -Йодід-200) деякими групами людей, найбільш схильними до ризику розвитку захворювань, які викликає дефіцит йоду. До такої групи ризику відносяться діти, вагітні жінки, матері-годувальниці. Групову профілактику проводять під наглядом фахівців - ендокринологів, контролюючих ефективне і безпечне її проведення. Проводять таку профілактику в організованому колективі, наприклад, дитячому садку, школі. Індивідуальна профілактика йодного дефіциту - це застосування препаратів, до складу яких входить йод, зокрема -Йодіда- в дозуванні 100 або 200 мкг. Всесвітня організація охорони здоров'я рекомендує всім, хто проживає на території йоддефіцитних регіону, приймати додатково до основного раціону такі дози йоду: - для віку від 0 до 2 років - 50 мкг йоду на добу, - для віку від 2 до 6 років - 50-100 мкг йоду на добу, - для віку від 7 до 12 років - 100 мкг йоду на добу,
- - для віку від 12 років і старше - 150 мкг йоду на добу,
- - для вагітних жінок і матерів-годувальниць - 200 мкг йоду на добу
Як лікується йодний дефіцит
Лікування дифузного нетоксичного зобу, що є найбільш поширеним захворюванням при дефіциті йоду, практично не відрізняється від рекомендованої індивідуальної профілактики. Лікується такий стан прийомом всередину препарату, що містить солі йоду, наприклад, -Йодіда-. Препарат випускається в двох варіантах дозування (100 і 200 мкг йоду в одній таблетці), що дозволяє легко підібрати потрібну для лікування дозу. У кожному конкретному випадку доза препарату розраховується лікарем, але зазвичай доза становить:
- - дітям до 12 років - 50-100 мкг йоду на добу,
- - старше 12 років і дорослим - 100-200 мкг йоду на добу,
- - вагітним і годуючим - 200 мкг йоду на добу.
Термін лікування - не менше, ніж півроку, якщо за цей період бажаний результат, що полягає в зменшенні щитовидної залози, не досягнуть, дозу препарату, що містить йод, збільшують і додатково призначають препарат L-T4 (-Еутірокс-). Цей препарат пригнічує функцію ТТГ, таким чином зоб зменшується. В якості такої комбінованої терапії може призначатися препарат, у складі якого міститься як йод, так і L-T4, наприклад, -Йодтірокс-, який містить 100 мкг L-T4 і 100 мкг йоду. Якщо дифузний нетоксичний зоб розвинувся у людини в регіоні, де відсутня дефіцит йоду, лікують його одним лише препаратом L-T4 (-Еутірокс-). Ефективність лікування визначається, досліджуючи обсяг щитовидної залози на УЗД. Результатом лікування повинно стати зменшення розміру зоба, після чого лікування закінчується і проводиться профілактичний прийом йодовмісних препаратів з поступовим зниженням дози.
Як уже відзначено, при дефіциті йоду клітини щитовидної залози іноді можуть функціонувати незалежно від рівня ТТГ в крові. На тлі такого стану прийом препаратів йоду може спровокувати йод-індукований тиреотоксикоз. З цього випливає, що існує група осіб, яким протипоказаний прийом препаратів йоду. До такої групи належать пацієнти, функція щитовидної залози у яких підвищена, а також пацієнти з вузловим зобом, вузол якого проявляє ознаки автономії (активно накопичує радіоактивний йод під час сканування, рівень ТТГ пригнічений). Лікуванням вузлового зоба досягають зменшення розміру самого вузла і усунення виражених симптомів у разі підвищеної активності щитовидної залози.
Перед призначенням лікування пацієнтів, які мають освіти в вигляді вузлів, піддають тонкоголкової аспіраційної біопсії (ТАБ) вузла, за допомогою цитологічного дослідження якої уточнюють діагноз. У разі виявлення при цитологічному дослідженні фолікулярної аденоми щитовидної залози або при підозрі на злоякісну пухлину, лікування проводять оперативним методом. Медикаментозне лікування показано у разі, якщо вузловий колоїдний зоб розрісся не більше, ніж на 3 см в діаметрі. Таке вузлове утворення діагностується в більшості випадків. Вузловий колоїдний зоб і дифузний еутиреоїдний зоб розвиваються багато в чому на тлі хронічного дефіциту в організмі йоду. Ще одна процедура, яку призначають до початку лікування - гормональний аналіз, часто також бажано провести сцинтиграфію, щоб виключити функціональну незалежність.
Один з найефективніших методів при лікуванні вузлового колоїдного зоба в регіонах з дефіцитом йоду - лікування комбінацією препаратів L-T4 (-Еутірокс-) і йодовмісних препаратів (-Йодід-100, -Йодід-200), якого препарату, що містить відразу обидва компонента - -Йодтірокс-, в складі якого є як L-T4 (-Еутірокс-), так і йод. Доза препарату L-T4 повинна знизити рівень тиреотропного гормонів до нормального значення (його нижньої межі). Якщо вузлове утворення продовжує зростати при медикаментозному лікуванні, необхідно хірургічне втручання. Після операції пацієнтам призначається профілактика дефіциту йоду для того, щоб в подальшому вузли не утворювалися повторно. Схема профілактичного лікування дана вище. Тиреотоксикоз, викликаний розвитком вузлового освіти з гіперфункцією, лікується як правило оперативним шляхом, або за допомогою радіоактивного йоду.